Етика

Марія Кюрі-Склодовська народилась в Варшаві 7 листопада 1867 р. в сім'ї вчителя фізики. Середню школу закінчила в Варшаві з золотою медаллю, після цього 8 років була вчителькою. Початкову підготовку до експериментальних досліджень з хімії і фізики пройшла в лабораторії Музею промисловості і сільського господарства в Варшаві. В 1891-95 рр. навчалась на Математично-природничому факультеті в Сорбонні, де отримала ліцензіати з фізичних і математичних наук. Вдома у проф. Ковальського познайомилась з П'єром Кюрі, з котрим взяла шлюб в 1895 р., після чого Марія прийняла французьке громадянство. Перша публікація М. Кюрі-Склодовської, що з'явилась в травні 1898 р., звернула увагу читачів на промені Беккереля.

Два місяці пізніше, після надзвичайно важкої праці над екстракцією радіоактивної субстанції зі смоляної обманки, подружжя Кюрі оголосило про відкриття нового елементу: "Деякі руди, в складі яких є уран і торій (смоляна обманка, халколіт, ураніт), - дуже активні з точки зору випромінювання Беккереля. В попередній праці одне з нас доводило, що їх активність навіть більша від активності урану і торію і висунуло припущення, що таку властивість вони завдячують іншій надзвичайно активній субстанції, котра міститься в цих рудах в невеликій кількості. [...] 

Ми припускаємо, що речовина, яку ми виокремили зі смоляної обманки, містить ще невідомий науці метал, котрий має хімічні властивості подібні до бісмуту. Якщо існування такого металу підтвердиться, пропонуємо назвати його "полон" від назви батьківщини одного з нас." 1897 рік приніс нові відкриття. Кількість робіт присвячених радіоактивності почала стрімко рости. В 1903 році Беккерель та подружжя Кюрі отримали Нобелівську премію з фізики. Після передчасної, трагічної смерті П'єра Кюрі в 1906 році Марія Кюрі-Склодовська продовжила дослідження самостійно. В 1911 р. її відзначено другою Нобелівською премією, цього разу з хімії.

Теоретичні відомості

Гугл-таблиця - Статиска

Гугл-презентація

Гугл-форма

Стандарти

Серед людей, з якими Леся Українка постійно спілкується, — Микола Лисенко, Михайло Старицький, інші видатні представники української інтелігенції. Добрі взаємини склалися і підтримувалися з Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським. У 1899 році поетеса вперше зустрічається з Ольгою Кобилянською, дружба з якою матиме благотворний вплив на творчість обох письменниць. Особливого, життєдайного значення для життя та творчості Лесі Українки набуло спілкування з Сергієм Мержинським, з яким вона познайомилася в Криму під час чергового лікування. Поетеса переймається соціал-демократичними ідеями, що й призвело до її арешту в січні 1907 року. Починаючи з 1903 року, коли здоров’я Лесі Українки погіршилося, вона майже постійно живе в Грузії.

Саме хвороба була причиною того, що поетесі доводилося постійно їздити з надією віднайти те чудодійне місце чи ліки, які позбавили б її від щоденних фізичних тортур. 

Лікувалася вона

• в Болгарії, Італії, Єгипті. 
• Спілкування з людьми, 
• представниками різних 
• націй і народностей, 
• пізнання культур інших 
• народів, з одного боку, 
• розширювало знання, 
• а з іншого — давало 
• тверде переконання 
• про самобутність і велич 
• вітчизняної духовної спадщини. 
• пншлрол

Все життя Лесі Українки — свідоме служіння ідеї братерства. Перекладацька діяльність, популяризація серед українства досягнень світової думки і відкриття України іншим народам — взірцевий приклад подвижництва митця.

Лікувалася вона

1. в Болгарії, Італії, Єгипті. 
2. Спілкування з людьми, 
3. представниками різних 
4. націй і народностей, 
5. пізнання культур інших 
6. народів, з одного боку, 
7. розширювало знання, 
8. а з іншого — давало 
9. тверде переконання 
10. про самобутність і велич 
11. вітчизняної духовної спадщини
12. опрсльор
13. рдоипдбо

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року в курортному грузинському містечку Сурамі. Згодом прах великої дочки українського народу було перевезено до Києва і перепоховано на Байковому кладовищі.

Преса

Дівчинка виховувалася в культурному українському середовищі, де завжди панував дух національних традицій, піднесеного волелюбства, прагнення знань, вшанування передового суспільного досвіду. Змалечку, вражена тяжкою недугою, туберкульозом кісток, дівчина змушена була подовгу лежати прикутою до ліжка. І саме хвороба, і лікування її завдавали нестерпних мук, але мужня дівчинка терпляче зносила страждання.

У перерві між нападами болю Леся вчилася, самотужки, освоюючи нові й нові предмети. Програму їй складали батьки. Не довіряючи офіційній шкільній, вони розробили свою методику: самі добирали літературу, самі визначали обсяги необхідних знань з тієї чи іншої дисципліни. Іноземних мов Лесю навчили спеціально запрошені для цього вчителі. Це дало змогу їй вільно опанувати французьку, німецьку, англійську мови, не кажучи вже про російську та польську.

Окрім того, вона добре знала грецьку, латинську, болгарську, італійську, іспанську, грузинську та інші. Маючи за плечима ці знання, геніальна поетеса могла знайомитися з найпередовішими досягненнями світової думки і долучатися до них. Писати дівчина почала ще й не досягнувши десятирічного віку. 

Вірш «Надія» позначено 1880 роком, а вже через декілька років поетичні публікації, підписані промовистим псевдонімом Леся Українка, почали з’являтися в пресі регулярно. У своїй другій збірці «Думи і мрії», виданій у Львові 1899 року, Леся Українка вмістила дві поеми: «Роберт Брюс, король шотландський» і «Давня казка», які своєю тематичною й ідейною спрямованістю становили певний етап не лише у творчості поетеси. Питання, пов’язані з соціальним та національним визволенням народу, піднімалися з особливою виразністю та гостротою. 

Леся Українка взагалі відзначалася прихильністю до тем, пов’язаних з давньою історією, з далекими середньовічними часами. Це дозволило їй з більшою волею говорити про речі, які суворо контролювалися цензурою.